Художник узяв у музею 84 тисячі доларів і назвав це витвором мистецтва. Заклад витівку оцінив, але просить гроші назад

Про це повідомляє DK.

Відповідно до умов контакту між Ганінґом і KUNSTEN, митець повинен був відтворити одну зі своїх попередніх робіт — інсталяцію із двома скляними рамками, наповненими грошима (вони мали символічно відображати середній дохід у Данії та Австрії).

Але митець натомість надіслав до музею лише скляні рамки — без грошей. І назвав свою інсталяцію «Take the Money and Run» (англ. «Бери гроші й тікай»). «Суть роботи в тому, що зникли пів мільйона крон», — пояснив Ганінґ в етері DK.

Відповідно до умов контракту, Ганінґ має повернути музею кошти по завершенні виставки. Але він стверджує, що цього не станеться — а нова інсталяція є протестом проти винагороди, яку KUNSTEN запропонував йому за роботу.

Як стверджує Ганінґ, для відтворення своєї роботи він був би змушений викласти 25 тисяч крон (3,9 тисячі доларів) із власної кишені. «Чому я не можу зробити витвір мистецтва про своє власне становище?» — риторично спитав митець. Він також закликав інших людей, які працюють «у таких само жалюгідних умовах», наслідувати його приклад. «Якщо ви працюєте на якійсь гівняній роботі і вас ще просять заплатити,

щоб ви туди прийшли, беріть касу й вшивайтеся», — заявив Ганінґ.

Директор KUNSTEN Лассе Андерсон визнав, що художник створив «цікавий витвір мистецтва», але наголосив, що привласнення коштів музею не передбачалося контрактом. Тож «Єнс не може залишити гроші, тому що ми так не домовлялися».

Також Андерсон заявив, що Ганінґу запропонували «справедливу винагороду» за роботу: відсоток від проданих квитків, 10 тисяч крон (1,57 тисячі доларів) відповідно до контракту і ще до шести тисяч євро (7,02 тисячі доларів) компенсації за роботу.

Єнс Ганінґ — відомий у Данії художник-концептуаліст, який почав свою кар’єру у 1990-х роках. Серед його найвідоміших робіт — «Турецькі жарти» (записи розмов турків, які розповідали рідною мовою анекдоти один одному) і «Літо-1996 у Мідлбурзі» (Ганінґ переніс у музей у місті Мідлбурґ невелику фабрику з пошиву одягу, на якій працювали мігранти).