"Нептун", "Вільха", "Сокіл-300", "Оплот", "Малюк" та інші: ТОП-10 власних озброєнь незалежної України

Отримавши у спадок" від Радянського Союзу один з найбільших військових арсеналів Східної Європи, молода українська держава просто не знала, що з ним робити. Загарбницьких воєн ми не вели та й захищати свої кордони потреби не було – на них ніхто не зазіхав зі зброєю в руках.

У підсумку частину отриманої зброї, боєприпасів та військової техніки законсервували і порозпихали по складах, частину продали за кордон, а частину взагалі утилізували. Залишились конструкторські бюро, які час від часу генерували цікаві ідеї та проекти, однак до доведення їх до серійного виробництва доходило вкрай рідко.

Все це призвело до того, що коли у 2014 році Україна вперше зіштовхнулася з реальною необхідністю боронити свою Незалежність зі зброєю в руках, то окрім радянського металобрухту майже нічого й не було. Разом з тим, війна спонукала до розвитку оборонно-промислового комплексу і в екстремальних умовах було розроблено та створено декілька цікавинок.

10. Ручні гранати різного призначення

Протягом останніх років в Україні було розроблено, виготовлено та взято на озброєння цілу низку сучасних ручних гранат різного спрямування.

Всі гранати виробництва державного підприємства "Спецоборонмаш" (раніше ДП "Машинобудівна фірма "Артем").

Ручні гранати РГТ-27С та РГТ-27С2 – це термобаричні гранати, призначені для комбінованого ураження живої сили противника в укриттях різного типу, на відкритій місцевості, а також для виведення з ладу автомобільної та легкоброньованої техніки.

Під час вибуху граната створює на чотири секунди вогняну хмару об'ємом 13 м3, де температура сягає 2500-3000 °C, що дозволяє не лише знищувати живу силу, але і виводити з ладу легкоброньовану техніку. "Квадратний" варіант гранати дозволяє, наприклад, встановити її на об'єкті ураження за допомогою магніту чи клейкого елементу.

Вперше вони були презентовані на загал під час показу нових зразків озброєння на полігоні в Чернігівській області у 2017 році.

Також в Україні розробили новий тип ручних гранат з пластиковим корпусом, у який вкраплені кулькоподібні металеві уламки.

Нові ручні гранати розроблялись з урахуванням вимог НАТО. Зокрема, це стосується кількості уламків на одиницю площі враження. Вітчизняним фахівцям вдалося досягнути показника у понад 1000 уламків при підриві однієї гранати.

Дана пластикова граната розглядається як універсальна. Тобто, вона має бути придатна для виконання завдань як у наступі, так і в обороні, у закритих і напівзакритих приміщеннях та на відкритій місцевості.

Вони призначені для комбінованого ураження живої сили противника, а також для виведення з ладу автомобільної техніки.

9. Штурмова автоматична гвинтівка "Малюк"

Українська штурмова автоматична гвинтівка "Малюк" калібру 5,45мм – це вітчизняний аналог радянського/російського автомата Калашникова.

Розробили зброю українські конструктори ще у 2005 році, але зібрали перший зразок лише у 2014-му і оперативно запустили у серійне вмробництво. Зробила це приватна компанія на базі заводу у Красилові Хмельницької області.

Вага автомату лише 3 кг (без магазину), довжина 702 мм, скорострільність 650-700 пострілів на хвилину, а прицільна дальність – 1000 метрів. Має ріжковий магазин на 10, 20, 30 або на 45 патронів. Також український автомат не боїться води та стріляє у багнюці.

З 2019 року автомат "Малюк" перебуває на озброєнні українських спецпризначенців.

8. Далекобійні гвинтівки Snipex T-Rex та Snipex Alligator

Гвинтівки Snipex T-Rex та Snipex Alligator – це далекобійні гвинтівки калібру 14,5х114 мм, які призначенні для ураження рухомих і нерухомих цілей противника – живої сили, у тому числі, в укріпленнях, та легкоброньованої техніки.

Обидві гвинтівки виробництва харківської фірми ТОВ "ХАДО-Холдинг", яка з 2014 року виготовляє великокаліберну вогнепальну зброю під брендом Snipex. Обидві повністю сконструйовані і виготовлені українськими зброярами.

Гвинтівки мають плаваючий ствол і однакову конструкцію механізму, що гасить віддачу під час пострілу. Габарити також схожі: гвинтівки 1,2 метра завдовжки й важать 25 кілограмів. Дальність ефективного польоту кулі й дольоту в них так само однакова – 2 і 7 кілометрів відповідно.

Однак, є й відмінності. Snipex T-Rex – це однозарядна гвинтівка, а Snipex Alligator має знімний коробчастий магазин, розрахований на п'ять набоїв.

Гвинтівки були прийняті на озброєння ЗСУ в останні дні 2020 року.

7. БТР-4Е "Буцефал"

БТР-4Е "Буцефал" – це повнопривідний восьмиколісний бронетранспортер. Він призначений для транспортування бійців механізованих підрозділів та вогневої підтримки в бою,

може бути базовою машиною для оснащення спеціальних підрозділів швидкого реагування і морської піхоти.

Попри свою зовнішню схожість на бронетехніку радянського зразка, БТР-4 є повністю українською розробкою. Концепція бронемашини створили на початку 2000-х у Харківському конструкторському бюро машинобудування (ХКБМ) імені Морозова. Демонстраційний прототип вперше представили в червні 2006 року, а серійне виробництво почалося у 2008 році.

Від радянських БТР-ів ця модель відрізняється компоновкою кузова. Зокрема, башта з бойовим модулем у БТР-4 знаходиться в задній частині корпусу, як у бронетранспортерів країн НАТО, а не в передній, як у радянських прародичів.

"Буцефал" може ефективно протидіяти навіть важкій броньованій техніці на кшталт танків Т-72, які є на озброєнні російсько-окупаційних військ.

6. БТР-4МВ1

Модифікація БТР-4МВ1 була представлена в жовтні 2017 року. Завдяки відеокамерам на корпусі, машина отримала систему кругового огляду. Також зазнала кардинальних змін в комплектації та додатковому захисті. Розробники відмовились від притаманних радянським БТР вікон в передній частині,

чим посилили захист екіпажу.

Та й дизайн корпусу досить нетиповий, як для радянської і пострадянської бронетехніки. Але футуристичний зовнішній вигляд – це не примха дизайнера, а сучасні тенденції бронезахисту. Експериментальним шляхом у країнах НАТО було встановлено, що броня з гострими кутами ефективніша за заокруглену.

Власне, бронезахист БТР-4МВ1 значно перевищує будь-який зразок БТР чи БМП, який зараз знаходиться на озброєнні української армії. Та й взагалі БТР-4МВ1 зроблений з урахуванням найсучасніших вимог НАТО і готовий як до експорту в країни Альянсу, так і до застосування у спільних операціях з західними союзниками.

В цілому ж, завдяки модульному підходу у бронюванні і наявності багатоцільових відсіків, які дозоляють встановлювати додаткові паливні баки, поплавки або додаткову броню, можна за мінімальний час переоснастити БТР-4МВ1 у потрібну модифікацію. Таким чином БТР-4МВ1 можна за короткий час пристосувати до виконання будь-якої задачі, від дозорно-розвідувальної до машини-амфібії для морської піхоти.

5. Авіаційна керована ракета Р-27 з головкою самонаведення ГСН-203Т

Р-27 – це авіаційна керована ракета класу "повітря-повітря" середньої дальності. Вона забезпечує перехоплення та знищення пілотованих та безпілотних літаків, а також крилатих ракет у повітряному бою на середніх і великих дистанціях вдень і вночі, за простих і складних метеоумов, з будь-яких напрямків, на тлі землі і моря, при активній інформаційній, вогневій і маневровій протидії супротивника.

Власне, ракета Р-27 сама по собі не унікальна і стоїть на озброєнні винищувачів типу МіГ-29 та Су-27 ще з часів Радянського Союзу. Але унікальною її робить головка самонаведення з новим принципом дії, розроблена останніми роками українськими фахівцями.

На відміну від створених раніше аналогів, у ГСН-203Т для виявлення та захоплення теплової сигнатури (унікального теплового образу чи відбитку) конкретної цілі використовується чутлива матриця. Це дозволяє не лише виявляти цілі на значно більших відстанях, але й реалізовувати складні алгоритми уникнення перешкод, що суттєво збільшує ймовірність влучення у ціль.

За своїми можливостями нова вітчизняна ГСН-203Т значно перевершує "теплові" головок самонаведення ГСН-36Т,

які використовуються на авіаційних ракетах "повітря-повітря" Р-27 різних модифікацій.

В січні 2021 року українська компанія "Радіонікс" успішно завершила цикл перевірок нових оптичних головок самонаведення, які будуть застосовані у ракетах типу Р-27 класу "повітря-повітря". Також тривають роботи над можливістю застосування їх і у інших ракетах, які є на озброєнні української бойової авіації.

4. Танк БМ "Оплот"

Сучасний український танк БМ "Оплот" призначений для ефективного бойового застосування у день та вночі у складних географічних, кліматичних та погодних умовах, у тому числі, при підвищених температурах повітря та великій запиленості.

Якщо порівняти БМ "Оплот" з передовими світовими аналогами, то його захист нічим не поступається навіть американському "Абрамсу" (вважається найкращим танком у світі), а що стосується ходових характеристик і прохідності танка, то за цим показником БМ "Оплоту" майже немає рівних у світі.

Попри тотальну залежність від російських комплектуючих (яку ніби вдалося вирішити протягом останніх років), БМ "Оплот" можна сміливо вважати українською розробкою.

Адже він був створений на базі Т-84 – першого українського танку часів Незалежності, розробленого не як модифікація радянського спадку, а як абсолютно нова модель.

3. РСЗВ "Вільха" та "Вільха-М"

РСЗВ "Вільха-М" також належить до унікальних вітчизняних збройних розробок останніх років. Розроблялась вона вже у період війни з Росією для заміни радянської реактивної системи залпового вогню 9К58 "Смерч".

Спочатку йшла мова про те, що "Вільха" – це новітня ракета калібру 300-мм, масою 250 кг і радіусом дії 70 км для існуючих реактивних систем залпового вогню. Однак згодом було оголошено, що під проектом "Вільха" фігурує не тільки створення ракети, але й конструювання повноцінного ракетного комплексу.

"Вільха-М" – це модернізована версія комплексу "Вільха" із бойовою частиною ракети 170 кг, яка має підвищену точність і більший радіус дії, зокрема ракети здатні точно вражати цілі на відстані близько 130 км.

Перша згадка про новий проект датується 2016 роком. РСЗВ "Вільха" була прийнята на озброєння ЗСУ ще у 2018 році, а її модернізована версія "Вільха-М" наразі перебуває на стадії фінальних державних випробувань,

вже в цьому році її планують взяти на озброєння.

2. Ударний безпілотний летальний апарат "Сокіл-300"

"Сокіл-300" – це ударний БПЛА оперативно-тактичного рівня. Він призначений для спостереження, патрулювання з повітря, проведення розвідки та нанесення ударів на оперативно-тактичну глибину, зокрема, на морі.

Власне, він є вітчизняним аналогом всесвітньовідомого (після успішного застосування у Нагірному Карабасі) турецького ударного безпілотника "Bayraktar TB2".

Головний акцент зроблений на здатності безпілотника виявляти цілі за будь-яких погодних умов. Адже для більшості інших дронів навіть звичайна хмарність – велика проблема, не говорячи вже про дощ чи туман.

Тривалість польоту безпілотника становить до 26 годин, що робить його ідеальним саме для розвідувальних цілей. Радіус дії з радіозв'язком – 150 км, а завдяки ретранслятору він збільшується вдвічі – до 300 км. Максимальна дальність польоту становить до 3300 км

Маса корисного навантаження, яке може нести "Сокіл-300", становить 300 кг. Переважно це розвідувальне обладнання та озброєння.

Наразі проект перебуває на стадії підготовки до серійного виробництва і за наявності фінансування вже у 2021 році українська армія може прийняти його на озброєння.

1. Протикорабельний ракетний комплекс "Нептун"

Р-360 "Нептун" – це українська протикорабельна крилата ракета, розроблена в київському конструкторському бюро "Луч" у 2014-2020 роках. Це унікальна українська розробка, реалізована у рекордно короткі для таких проектів терміни.

Крилата ракета призначена для знищення кораблів водотоннажністю до 5 000 тонн, і має бойову частину масою у 150 кг. Тобто, вона здатна знищувати крейсери, ескадрені міноносці, фрегати, корвети, десантні та великі десантні і транспортні кораблі.

Ракета має дозвукову швидкість (900 км/год), здійснює політ на надмалих висотах (10-15 м. під час крейсерського польоту і 5 м. при заході на ціль) і може маневрувати під час польоту. Номінальна дальність польоту – до 280 км.

Наразі розглядаються три варіанти використання ракет "Нептун": з наземних пускових установок – як стаціонарних, так і автомобільних, з літаків і з кораблів. Останні два варіанти ще перебувають у процесі розробки, тоді як наземна версія у серпні 2020 року була прийнята на озброєння.

Як бачимо, Україні є чим пишатися на збройному поприщі. А найголовніше те, що всі ці зразки зброї та військової техніки існують не лише на папері чи в одиничних виставкових екземплярах, а або вже серійно виготовляються для потреб Збройних сил України, або ось-ось почнуть виготовлятись.