Як COVID-19 може змінити освіту в перспективі

Коронавірус вже змінив освіту, до того ж швидко. Деякі школи стали «заочними» - вчителі дають завдання, діти їх виконують, якось здійснюють або не здійснюють контроль над виконанням. Деякі школи одразу ж озброїлися цифровими інструментами – дистанційні уроки, Zoom-зустрічі, онлайн-тести тощо. Але більшість людей хочуть, щоб все повернулося на свої місця. Воно й не дивно, освіта не винна в карантині, то ж нащо її змінювати? Та трансформацій все ж не уникнути. Ба більше, від того, як освіта буде долати кризові негаразди, залежатиме її подальший шлях розвитку.

Онлайн-інструменти

Кризові моменти змушують нас адаптуватися. В один момент педагоги, батьки та діти ледь не всього світу змушені були швидко призвичаїтися до онлайн-інструментів навчання. Й частина тих, хто спробував нове, вже не захочуть від цього відмовлятися.

Наприклад, під час карантину вчителька випробувала три онлайн-інструмента для освіти. Перший їй сподобався, другий – ні, а до третього вона залишилася байдужою. Скоріш за все, ця вчителька й далі буде користуватися першим інструментом. І якби не карантин, вона б, ймовірно, не спробувала б ці способи взагалі.

Хоча онлайн-інструменти мають багато вад й не можуть замінити особистісного контакту в освіті, вони відкривають ширший спектр взаємодії між педагогом та учнями. Й саме тому школа після карантину, скоріш за все, продовжить використовувати багато тих онлайн-інструментів, з якими педагоги познайомилися вдома.

Домашнє навчання

Частина родин може звикнути до того, що їх діти навчають вдома. Й ті, хто може дозволити собі це (гнучкий графік роботи, можливість залишатися вдома), ймовірно захочуть все залишити, як є. Чого ні? Це зручно: дитина завжди під наглядом, батьки можуть контролювати освітній процес. Та в цьому й ховаються каверзи. За умов дистанційної освіти на батьків лягає роль якщо не вчителя, то тьютора або ментора. Дітям потрібен особистий контакт під час навчання. Та чи готові батьки на це?

Приватні школи

Карантин посилив конкурентну боротьбу між навчальними закладами, й приватні школи в цій битві набрали собі балів. Такі навчальні заклади мають більше свободи, зокрема й від бюрократичної системи. Вони, здебільшого, швидше реагують на зміни. І це їхня найбільша перевага.

З іншого боку, приватні школи можуть постраждати фінансово в наслідок економічної кризи від COVID-19. Частина з них може навіть закритися.

Чартерні школи отримують фінансування від держави, але керуються приватними особами. Чартерні школи можуть самі обирати програми, шляхи та напрямки освіти. Проте вони зобов’язуються надати дітям необхідний рівень знань та навичок. Тому учні таких шкіл проходять загальне контрольне тестування, як і всі інші.

Існує ще один тип шкіл, що може поєднувати в собі переваги звичайних та приватних шкіл – чартерні. Вони, як і приватні, не так обмежені у своїй діяльності загальними міністерськими вказівками. Це робить їх гнучкими та адаптивними до будь-яких змін. Крім того, вони мають державне фінансування, що допомагає їм не потонути в кризових ситуаціях.

Те, як різні освітні заклади, педагоги та система в цілому реагує на кризу, може стати визначальним в боротьбі за місце під сонцем. Батьки, для яких освіта нині серед пріоритетів, моніторять зміни та стежать за тим, хто та як адаптується. Це може також призвести до мобільності учнів – якщо один навчальний заклад не впорався з проблемою, підемо до іншого.

Крім того ця ситуація розвиватиме конкурентоспроможність шкіл. Можливо в Україні приватні школи ще не стануть одну щаблину з державними (а чартерних шкіл в нас зовсім немає), проте сама ситуація може дати поштовх до цього. Та й конкурентна боротьба серед державних шкіл принесе свої результати.

Джерело: https://vse.ee/dlq




Comments

    No results found.